|
|
…іжних прав
Відповідно до статті 12 Закону авторське право і право власності на матеріальний об’єкт, в якому втілено твір, не залежать одне від одного. Відчуження матеріального об’єкта, в якому втілено твір, не означає відчуження авторського права і навпаки. Згідно з частиною 7 статті 15 Закону примірники правомірно опублікованого твору, законним чином введені у цивільний обіг шляхом їх першого продажу в Україні, можуть повторно вводитися в обіг шляхом продажу, дарування тощо без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право) і без виплати авторської винагороди, а щодо творів образотворчого мистецтва – з урахуванням положень статті 27 Закону (право слідування). Проте у цьому випадку право здавання у майновий найм чи комерційний прокат залишається виключно за особою, яка має авторське право. Відповідно до частини 3 статті 40 Закону якщо фонограми, відеограми чи їх примірники введені виробником фонограми (відеограми) чи за його згодою у цивільний обіг шляхом їх першого продажу в Україні, то допускається їх наступне розповсюдження шляхом продажу, дарування тощо без згоди виробника фонограми (відеограми) чи його правонаступника і без виплати йому винагороди. Проте й у цьому випадку право здавання таких примірників фонограм (відеограм) у майновий найм чи комерційний прокат залишається виключно правом виробника фонограми (відеограми). 13. Деякі хибні уявлення щодо вільного використання творів та об’єктів суміжних прав Хибним є уявлення про те, що відсутність позначення авторського права або суміжних прав виключає відповідні об’єкти з правової охорони. Частина 2 статті 11 Закону передбачає, що авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей. Відповідно до частини 2 статті 37 Закону суміжне право виникає внаслідок факту виконання твору, виробництва фонограми, виробництва відеограми, оприлюднення передачі організації мовлення. Хибним є уявлення про те, що відсутність фактів використання твору або об’єкта суміжних прав виключає ці об’єкти з правової охорони. Майнове авторське або суміжне право діє протягом строку, встановленого Законом, незалежно від можливої відсутності фактів використання твору або об’єкта суміжних прав відповідними суб’єктами. Хибним є уявлення про те, що допускається вільне використання будь-яких назв інших творів. Стаття 9 Закону (охорона авторського права на частину твору) передбачає, що частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього Закону. Хибним є уявлення про те, що допускається вільне використання творів та об’єктів суміжних прав лише на підставі того, що вони використовуються без комерційної мети. Закон не передбачає такого обмеження. Наявні у Законі винятки та обмеження чітко визначені у ньому, їх перелік є вичерпним. Як уже було зазначено, вони здійснюються за умови, що не завдаватимуть шкоди використанню твору і не обмежуватимуть безпідставно законні інтереси автора. Використання об’єктів суміжних прав без згоди суб’єктів суміжних прав не повинно завдавати шкоди нормальній експлуатації виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення і зачіпати законні інтереси виконавців, виробників фонограм, відеограм і програм мовлення чи інших суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав. Хибним є уявлення про те, що допускається створення нового твору на основі іншого без дозволу власника первинного твору. Стаття 1 Закону передбачає, що похідний твір – твір, що є творчою переробкою іншого існуючого твору без завдавання шкоди його охороні (анотація, адаптація, аранжування, обробка фольклору, інша переробка твору) чи його творчим перекладом на іншу мову (до похідних творів не належать аудіовізуальні твори, одержані шляхом дублювання, озвучення, субтитрування українською чи іншими мовами інших аудіовізуальних творів). Згідно з частиною 3 статті 15 Закону виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти зокрема переклади творів, а також переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів. Хибним є уявлення про те, що твір або об’єкт суміжних прав дозволяється вільно розміщувати в мережі Інтернет, а розміщений у мережі Інтернет твір або об’єкт суміжних прав, може використовуватися без дозволу суб’єкта авторського права або суміжних прав. Згідно з частиною 3 статті 15 Закону виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором. Відповідно до частини 1 статті 39 Закону майновим правом виконавців є їх виключне право дозволяти чи забороняти іншим особам зокрема відтворення (пряме і (або) опосередковане) своїх виконань, зафіксованих без їх згоди у фонограмі чи відеограмі, чи за їх згодою, але якщо відтворення здійснюється з іншою метою, ніж та, на яку вони дали свою згоду; розповсюдження своїх виконань, зафіксованих у фонограмах чи відеограмах, через будь-які засоби зв’язку таким чином, що будь-яка особа може отримати до них доступ з будь-якого місця і в будь-який час за їх власним вибором, якщо при першій фіксації виконання не було їх згоди на такий вид розповсюдження. Згідно з частиною 1 статті 40 Закону до майнових прав виробників фонограм і виробників відеограм належить їх виключне право на використання своїх фонограм, відеограм і виключне право дозволяти чи забороняти іншим особам зокрема відтворення (пряме і (або) опосередковане) своїх фонограм і відеограм у будь-якій формі і будь-яким способом, публічне сповіщення фонограм, відеограм та їх примірників через будь-які засоби зв’язку таким чином, що будь-яка особа може отримати до них доступ з будь-якого місця і в будь-який час за їх власним вибором. Частина 1 статті 41 Закону передбачає, що до майнових прав організацій мовлення належить їх виключне право на використання своїх програм будь-яким способом і виключне право дозволяти чи забороняти іншим особам зокрема фіксацію своїх програм на матеріальному носії та їх відтворення. При цьому відповідно до статті 1 Закону відтворення передбачає також запис примірників твору, відеограми, фонограми для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп’ютер. 14. Перспективи внесення змін до законодавства України стосовно винятків та обмежень у сфері авторського права і суміжних прав Основні напрямки вдосконалення вітчизняного законодавства стосовно винятків та обмежень у сфері авторського права і суміжних прав стосуються подальшої адаптації норм вітчизняного законодавства до положень Директиви Європейського Союзу «Про гармонізацію певних аспектів авторського права та суміжних прав у інформаційному суспільстві» (далі – Директива). Так, важливим винятком, існування якого допускається Директивою, але який відсутній у національному законодавстві є так звана свобода панорами. Свобода панорами – це можливість вільно використовувати зображення творів (будівель, скульптур тощо), що знаходяться у громадських місцях. Крім свободи панорами, до Закону також планується ввести винятки та обмеження для демонстрації або ремонту обладнання, встановити певні умови, що виключають отримання вигоди при вільному використанні творів та об’єктів суміжних прав, ввести додаткові умови вільного використання бібліотеками та архівами тощо. Так, пропонується у статті 21 Закону: пункт 6 частини першої доповнити абзацом другим такого змісту: “використання правомірно опублікованих творів об’єднаннями осіб з обмеженими фізичними можливостями, крім випадків використання зазначених творів з комерційною метою”; частину другу замінити частинами такого змісту: “2. Без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право), без виплати винагороди, та без зазначення імені автора і джерела запозичення, допускається: 1) відтворення, публічне сповіщення, подання творів архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва, скульптури до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснювати доступ з будь-якого місця і в будь-який час за їх власним вибором до цих творів, що постійно розташовані у громадських місцях, відкритих для вільного відвідування, крім випадків, коли зображення зазначеного твору є основним об’єктом такого використання або зображення твору використовується з комерційною метою; 2) відтворення, публічне сповіщення, подання творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснювати доступ з будь-якого місця і в будь-який час за їх власним вибором до цих творів у зв’язку з демонстрацією або ремонтом обладнання, перевірка функціонування якого неможлива без використання творів. 3. Дозволяється без згоди автора (чи іншої особи, яка є суб’єктом авторського права), без виплати йому винагороди, позичка некомерційними бібліотеками правомірно опублікованих примірників творів, крім примірників комп’ютерних програм, баз даних. 4. Перелік вільного використання творів, зазначений у цій статті, є вичерпним“; У пункті 2 статті 22 Закону після слів “з фонду аналогічної бібліотеки чи архіву“ доповнити словами “надання такого примірника іншій бібліотеці чи архіву, “; У статті 24 Закону: пункт 2 частини першої викласти у такій редакції: “2) виготовити резервну копію комп’ютерної програми, якщо ці дії пов’язані з її правомірним використанням. При цьому копія комп’ютерної програми має бути знищена у разі, якщо володіння примірником цієї комп’ютерної програми перестає бути правомірним“; у пункті 4 частини першої після слова “вивчати“ доповнити словом “випробовувати“; У статті 25 Закону: у абзаці першому частини першої після слів „для кола сім‘ї” доповнити словами „без прямої або опосередкованої комерційної мети”; доповнити частину першу пунктом “г“ такого змісту: “г) відтворення аудіовізуальних творів під час їх демонстрації в кінотеатрах, інших приміщеннях призначених для публічної демонстрації“; частину другу викласти у такій редакції: “Твори і виконання, зафіксовані у фонограмах, відеограмах, їх примірниках, а також аудіовізуальні твори та їх примірники допускається відтворювати у домашніх умовах фізичною особою і виключно в його (її) особистих цілях або для кола сім'ї, без наявності прямої або опосередкованої комерційної мети, без дозволу автора (авторів), виконавців, виробників фонограм, виробників відеограм, але з виплатою їм винагороди. Особливості виплати винагороди у цьому випадку визначені частинами другою, четвертою – сьомою статті 42 цього Закону“; Дискусійним залишається питання щодо використання карикатур, пародій або стилізацій, винятки щодо яких допускаються Директивою. Вітчизняне законодавство наразі не передбачає таких винятків. Законодавство та судові прецеденти країн англо-американської та континентальної систем права допускають винятки стосовно пародій. Прикладом також може слугувати законодавство Російської Федерації, де такий виняток нещодавно був уведений до законодавства і діє з 2008 року. Згідно з пунктом 3 статті 1274 Цивільного кодексу Російській створення твору в жанрі літературної, музичної або іншої пародії або в жанрі карикатури на основі іншого (оригінального) правомірно обнародуваного твору і використання цієї пародії або карикатури допускаються без згоди автора або іншого суб’єкта виключного права на оригінальний твір і без виплати йому винагороди.» При цьому, згідно з пунктом 2 статті 1266 зазначеного Кодексу, пародія не повинна завдавати шкоди честі, гідності і діловій репутації автора оригінального твору: «Перекручення, спотворення або інша зміна твору, що порочать честь, гідність або ділову репутацію автора, так само як і посягання на такі дії, дають авторові право вимагати захисту його честі, гідності або ділової репутації відповідно до правил статті 152 даного Кодексу. У цих випадках на вимогу зацікавлених осіб допускається захист честі і гідності автора і після його смерті.». Источник информации: www.sdip.gov.ua |