Відповідно до Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, Статті 9 “Види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню”, діяльність у сфері інтелектуальної власності підлягає обов'язковому ліцензуванню відповідним органом влади.
У свою чергу Закону України “Про внесення зміни до статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (щодо ліцензування діяльності у сфері інтелектуальної власності)”, говорить:
Верховна Рада України постановляє:
Пункт 8 частини першої статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 36, ст. 299 з наступними змінами) – виключити.
2. Цей Закон набирає чинності з моменту його опублікування.
Повідомлення про оприлюднення проекту Закону України "Про внесення зміни до статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (щодо ліцензування діяльності у сфері інтелектуальної власності)"
На виконання вимог статті 9 Закону України від 11.09.03 № 1160-IV "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України (далі – Міністерство) повідомляє про оприлюднення на офіційному веб-сайті Міністерства – www.mon.gov.ua – та на офіційному веб-сайті Державної служби інтелектуальної власності України – www.sdip.gov.ua – проекту Закону України "Про внесення зміни до статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (щодо ліцензування діяльності у сфері інтелектуальної власності)" та аналізу його регуляторного впливу з метою отримання зауважень та пропозицій.
Зауваження та пропозиції до зазначеного проекту надсилати на адресу Держдепартаменту: поштову – вул. Урицького, 45, м. Київ, 03680; електронну – post@sdip.gov.ua, – а також на адресу Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва: поштову – вул. Арсенальна, 9/11, м. Київ, 01011; електронну – mail@dkrp.gov.ua.
Зауваження й пропозиції приймаються протягом одного місяця від дня оприлюднення проекту регуляторного акта.
Аналіз регуляторного впливу до проекту Закону України «Про внесення зміни до статті 9 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності“ (щодо ліцензування діяльності у сфері інтелектуальної власності)»
1. Визначення проблеми, яку передбачається розв’язати шляхом державного регулювання.
Пунктом 8 частини першої статті 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (зі змінами) передбачено, що відповідно до спеціальних законів ліцензуванню підлягає діяльність у сфері інтелектуальної власності.
Однак на сьогодні виконання положення Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» не є можливим у зв’язку з відсутністю у сфері інтелектуальної власності чинних спеціальних законів щодо ліцензування діяльності в цій галузі, які б передбачали положення про необхідність отримання в певних випадках ліцензії на провадження діяльності у сфері інтелектуальної власності, визначення органу ліцензування, який здійснює відповідні повноваження, ліцензійні умови, перелік документів, що подається для одержання ліцензії, порядок прийняття органом ліцензування рішення про видачу або відмову у видачі ліцензії, розмір плати за видачу ліцензії тощо.
Існування положення щодо ліцензування відповідно до спеціальних законів такого виду господарської діяльності, як діяльність у сфері інтелектуальної власності, породжує правову колізію у зв’язку з відсутністю предмета ліцензування, особливо це стосується виконання такого положення та його практичної реалізації.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» одним з основних принципів державної політики у сфері ліцензування є, зокрема, запровадження ліцензування окремого виду господарської діяльності в разі недостатності інших засобів державного регулювання господарської діяльності, визначених відповідним законом. Існування норми щодо ліцензування відповідно до спеціальних законів такого виду господарської діяльності, як діяльність у сфері інтелектуальної власності, за відсутності таких спеціальних законів порушує вищезазначений принцип державної політики у сфері ліцензування.
Необхідність розробки проекту регуляторного акта щодо виключення з пункту 8 частини першої статті 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» ліцензування відповідно до спеціальних законів такого виду господарської діяльності, як діяльність у сфері інтелектуальної власності, була також визначена в резолюції Першого віце-прем’єр-міністра А. Клюєва від 03.02.2011 № 3653/1/1-11.
2. Цілі державного регулювання
Головною ціллю прийняття проекту Закону України «Про внесення зміни до статті 9 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності“ (щодо ліцензування діяльності у сфері інтелектуальної власності)» є приведення у відповідність одна до одної таких сфер законодавчого регулювання правовідносин у державі, як інтелектуальна власність та ліцензування певних видів господарської діяльності, з метою уникнення випадків неправильного тлумачення правових норм сучасної системи законодавства та створення єдиного підходу до розуміння правових положень.
3. Альтернативні способи досягнення поставленої цілі
Під час розробки проекту регуляторного акта було розглянуто такі альтернативні способи досягнення визначеної цілі:
1. Залишити ситуацію, яка склалася на цей момент, без змін.
Збереження чинного регулювання зазначеного питання без змін дасть підстави для існування правового положення, яке має лише формальний характер та не реалізується на практиці у зв’язку з відсутністю законодавчих норм щодо визначення об’єкта ліцензування та особливостей процедури видачі ліцензії в такому випадку.
2. Прийняти спеціальні закони щодо ліцензування такого виду господарської діяльності, як діяльність у сфері інтелектуальної власності.
Забезпечення виконання вимоги пункту 8 частини першої статті 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» можливе шляхом прийняття додаткових нормативно-правових актів щодо врегулювання порядку ліцензування господарської діяльності у сфері інтелектуальної власності.
Однак зазначене не відповідає позиції Кабінету Міністрів України щодо дерегуляції підприємницької діяльності, зокрема щодо реформування дозвільної системи, ліцензування господарської діяльності, спрощення процедур початку провадження та припинення підприємницької діяльності, здійснення державного нагляду (контролю). Забезпечення виконання таких завдань визначене пунктом 4.2 протоколу № 4 засідання Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року.
Тому єдиним можливим способом забезпечити виконання вимог законодавства у сфері ліцензування діяльності та інтелектуальної власності є приведення правових норм у відповідність одна до одної шляхом унесення зміни до статті 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».
4. Механізм, який пропонується застосувати для розв’язання проблеми
Механізмом, який пропонується обрати для забезпечення правильного застосування чинного законодавства України у сфері інтелектуальної власності, є виключення пункту 8 частини першої статті 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» щодо ліцензування такого виду господарської діяльності, як діяльність у сфері інтелектуальної власності.
5. Обґрунтування можливостей досягнення визначених цілей у разі прийняття регуляторного акта
Прийняття зазначеної зміни сприятиме виконанню вимог законодавства України щодо ліцензування певних видів господарської діяльності відповідно до чинних правових положень у сфері інтелектуальної власності без навантаження суб’єктів господарювання додатковими зобов’язаннями щодо отримання документа дозвільного характеру (ліцензії), об’єкт якого на сьогодні є невизначеним.
На досягнення цілі в разі прийняття цього регуляторного акта можуть вплинути такі негативні фактори:
унесення змін до нормативно-правових актів у сфері ліцензування господарської діяльності;
зміни в чинному законодавстві у сфері інтелектуальної власності.
У зв’язку з тим, що регуляторним актом передбачається не створення та виникнення нових правовідносин у сфері господарської діяльності, а виключення з правового поля певного виду господарської діяльності, який підлягає ліцензуванню, вплив зовнішніх факторів позитивного характеру не визначається.
6. Визначення очікуваних результатів прийняття акта
Очікувані результати прийняття регуляторного акта визначено із застосуванням методу аналізу вигод та витрат.
Вигоди | Витрати |
Сфера інтересів держави |
1. Реалізація державної політики у сфері інтелектуальної власності в Україні 2. Удосконалення чинного законодавства щодо ліцензування певних видів господарської діяльності 3. Покращення іміджу України як держави, що сприяє господарській діяльності відповідних суб’єктів | Не потребує додаткових витрат з бюджету |
Сфера інтересів суб’єктів господарської діяльності |
Зменшення навантаження на суб’єктів господарської діяльності щодо отримання додаткової ліцензії від певного органу влади | Витрати відсутні |
Сфера інтересів громадян у разі застосування методу аналізу вигод та витрат не розглядається у зв’язку з тим, що стаття 2 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» передбачає поширення дії цього закону лише на суб’єктів господарювання.
7. Обґрунтування строку дії регуляторного акта
Строк дії акта не обмежений.
8. Визначення показників результативності проекту
Показниками результативності регуляторного акта є:
1) кількість зауважень та скарг від суб’єктів господарювання щодо необхідності ліцензування господарської діяльності у сфері інтелектуальної власності відповідно до спеціальних законів;
2) звернення державних органів виконавчої влади, зокрема органів ліцензування та контролюючих органів, щодо обов’язковості передбачення ліцензування певного виду господарської діяльності у сфері інтелектуальної власності з урахуванням результатів діяльності суб’єктів господарювання, звітності, планових і позапланових перевірок.
9. Заходи, за допомогою яких буде здійснюватися відстеження результативності акта
Базове відстеження результативності вищезазначеного регуляторного акта буде здійснюватися до дати набрання чинності цього акта шляхом збору пропозицій і зауважень та їх аналізу.
Повторне відстеження планується здійснити через рік після набуття чинності регуляторного акта, у результаті якого відбудеться порівняння показників базового та повторного відстеження. У разі виявлення неврегульованих та проблемних питань шляхом аналізу статистичних показників дії цього акта ці питання будуть урегульовані шляхом унесення відповідних змін.
Періодичне відстеження здійснюється раз на три роки, починаючи з дня виконання заходів з повторного відстеження. Установлені кількісні значення показників результативності акта порівнюються із значеннями аналогічних показників, які встановлені під час повторного відстеження.
Відстеження результативності вищезазначеного регуляторного акта проводитиметься Державною службою інтелектуальної власності України протягом усього строку його дії шляхом розгляду пропозицій, зауважень та скарг, які надійшли до Державної служби інтелектуальної власності України від спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, центральних органів виконавчої влади, які здійснюють повноваження у сфері ліцензування, контролюючих органів та суб’єктів господарювання.
Відстеження будуть узагальнюватися та вноситися у якості пропозицій до плану роботи Державної служби інтелектуальної власності України та Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України на відповідний рік.
За матеріалами: sdip.gov.ua
